Все моє покоління - одинаки, ми глухі один до одного, неначе пташка нирок; зайняті своєю справою, нічого не чуємо навколо; сховавшись у спокійних шлюбах, мріємо про ту єдину, присуджену до самотньої тарілки та обіду в безмовності; ми бачили міста, а не людей у них.
Найзручніший спосіб познайомитися з містом – це спробувати дізнатися, як тут працюють, як тут люблять і як помирають.
Якщо, прогулюючись містом, поспостерігати за виразом людських осіб, то найвеселіші виявляться, напевно, в катафалках.
Ну що за місто — жодної незнайомої пики. Навіть бандити, і ті знайомі.
Подібно до нервів у тілі людини, підземний світ керує життям світу зовнішнього. Наші дії відбуваються і залежать від речовин і сигналів, що виходять з-під землі: вібрації, повені, звуки, світло, вода в крані - все впливає на наше життя. Те, що під нами, це тінь, двійник міста.
— От ти казав, місто — сила, а тут слабкі всі...
— Місто — це зла сила... Сильні приїжджають, стають слабкими, місто забирає силу... От і ти зник!
Зазвичай я люблю тинятися навмання в незнайомому місті і впевнена, що це найкращий спосіб дізнатися його.
Місто спить, оповите імлою,
Трохи мерехтять ліхтарі...
Там далеко, за Невою,
Бачу відблиски зорі.
У цьому далекому відбитті,
В цих відблисках вогню
Причаїлося пробудження
Днів нудних для мене...
У Франції. Метро.
— Ескалатори не довгі, мабуть і глибина не дуже велика, це не як у моєму рідному місті — Санкт-Петербурзі, туди, назад і вже пів дня минуло.