Нехай ваші судження про людей будуть обдумані не поспішаючи, але безповоротні.

Ти можеш пам'ятати напам'ять усю енциклопедію, але розум без серця та здатності логічно міркувати... мало є на світі речей марніше.

Міркування вдруге. Нудно. Це антонім життя.

У них у голові все переплуталося. Про все вони судять хибно - не про що, а про все! Все, що вони вважають істинним, насправді хибне, а все, що вони вважають хибним, насправді є істинним.

— Дозвольте спитати, чому ви пристрелили маленьку Тіффані?
— Вона  єдина, хто виглядав підозріло.
- Чому ви так вирішили?
— Спершу я взяв на мушку чудовисько на ліхтарному стовпі, а потім зрозумів, воно робить гімнастику. Мені сподобалося б, якби мене укокошили на велотренажері. Придивився до цієї звірюги. Помітив у лапі хустку і зрозумів, що вона не скалиться, а чхає, а це не заборонено. І тут побачив Тіффані і подумав: Що робить мила дівчинка вночі, в гетто, серед натовпу монстрів з підручниками з квантової фізики? Вона  явно замислила недобре. Їй на вигляд років вісім, за віком предмет. Я вирішив – вона  не та, ким здається.

— А навіщо тобі володіти зірками?
— Щоб бути багатим.
— А навіщо бути багатим?
— Щоб купувати ще нові зірки, якщо їх хтось відкриє.
«Він міркує майже як п'яниця», — подумав Маленький принц.

Людина з боку (кожна людина знаходиться в цій позиції по відношенню до всіх інших) судить про становище іншого інакше, ніж той, кого це безпосередньо стосується, або занадто похмуро, або надто оптимістично, і так у всіх випадках: чи то щастя чи нещастя, любовна трагедія чи творча деградація

Чи кінчається все зі смертю, чи немає  після неї ще чогось? Може, для художника розлучитися з життям зовсім не найважче? Мені, зрозуміло, про все це нічого не відомо, але щоразу, коли бачу зірки, я починаю мріяти так само мимоволі, як я мрію, дивлячись на чорні точки, якими на географічній карті позначені міста та села. Чому, я питаю себе, світлі точки на небосхилі мають бути менш доступними для нас, ніж чорні точки на карті Франції? Подібно до того, як нас везе поїзд, коли ми їдемо в Руан чи Тараскон, смерть забирає нас до зірок. Втім, у цьому міркуванні безперечно лише одне: поки ми живемо, ми не можемо вирушити на зірку, так само як, померши, не можемо сісти в поїзд. Цілком ймовірно, що холера, сифіліс, сухоти, рак — не що інше, як небесні засоби пересування, що відіграють ту ж роль, що пароплави, омнібуси та поїзди на землі. А природна смерть від старості рівнозначна пішому способу пересування.

Будувати припущення, не знаючи всіх причин справи, — найбільша помилка. Це може вплинути на подальший перебіг міркувань.

По молодості любив розмірковувати про життя. Переконання виявилися не те щоб помилковими, але тимчасовими, як усі землі. Хтось каже, що знає життя, або не жив, або мертвий.