Кисть у моїй руці рухається подібно до смичка скрипки до досконалого мого задоволення.

Існують мільйони акордів. Існують мільйони чисел. Але всі забувають про нуль. Але без нуля числа – не більше ніж арифметика. Без порожнього акорду музика — не більше, ніж шум.

Ми тонемо під музику – ось це перший клас!

Музика говорить про те таємниче і піднесене, про що мріє душа, що вона передчує. У мелодії хіба що розкриваються вищі ідеї та почуття, які безсилий висловити людську мову. Це одкровення нескінченного.

А я без музики не можу. Не знаю, що робила б без неї. Іноді я ніби завертаюсь у неї, як у уявний плащ.

Музика – це стенографія почуттів.

— Ну, кому потрібні твої пісні, старий, і без них можна прожити, піснями ситий не будеш.
- У тому, що ти тільки ситий, ще не істина. Ти будеш орати, щоб їсти, але ж ти помреш, Боз. І все. А пісня лишиться.

- Любите музику? - Запитала моя нова знайома.
— Якщо вона  гарна і звучить у доброму світі.
— У хорошому світі немає  хорошої музики. Повітря у доброму світі не вагається.

Є пісні, після яких хочеться діяти, жити, любити.

Я вірю, що можна вилікувати расизм, зло  та ненависть — музикою.