Знов і знову мудреців чіпає краса. І вони страждають від кохання. Щасливі дурні, які залишаються байдужими та вільними.

Хочеш сховати дерево — сховати його в лісі.

Все у світі покриється пилом забуття,
Лише двоє не знають ні смерті, ні тління:
Лише справа героя та мова мудреця
Проходять століття, не знаючи кінця.

Мудрість часом виявляють люди, яких її зовсім чекаєш.

Вам треба знати, милі подруги, що як дурість часто зводить людей зі щасливого в страшно тяжке становище, так розум витягує мудрого з найбільших небезпек і завдає йому великого і безпечного заспокоєння.

Якщо мудрість безсила творити добро, вона  робить єдине, що може, вона  подовжує шлях зла.

Як кажуть у нас в Індії, розумний не питає. Розумний сам осягає сутність речей.

— Чим розумний відрізняється від мудрого? — спитали Раневська.
— Розумний знає, як виплутатися зі скрутного становища, а мудрий ніколи в нього не потрапляє.

Мудрець почувається вільним і у в'язниці.

Мудреців, що спіткали їх лиха, підносять, а дурнів ламають остаточно.