Ранньої юності властиво (і в цьому її біда) вірити в те, що достатньо обрати своїм кумиром Диявола, і він виконає всі твої бажання.

Юність така вразлива. Вона  така безжальна — і така самовпевнена. Щедра – і непомірно вимоглива.
(... У молодості є якась незахищеність, і це чіпає до сліз. Молодість така ранима і в той же час безжальна і самовпевнена. Вона  така великодушна і така вимоглива.)

У юності у дівчат не повинно бути пильного нагляду. Вони, як правило, повинні бути залучені в законний процес залицяння і одруження, і втручання в такі справи їхніх опікунів вважається нерозумним, наче глядач раптово втрутився в гру акторів на сцені.

Вона просто світилася зсередини молодістю та чимось свіжим, як ранкова булочка.

Молоді дівчата полохливі, як птахи. Вони не дуже люблять, щоб їх квапили і розмовляли з ними різко.

В юності ми живемо так, начебто безсмертні. Знання про те, що помремо, в'ється над нами, як стрічка серпантину, не зачіпаючи.

Молодість – це книга. Ми її прочитали і вона закінчилася.

Якщо ці фотографії мають сказати щось важливе для майбутніх поколінь, то ось це саме: я був тут; я існував; я був молодий, щасливий і комусь був такий потрібен у цьому світі, що він мене сфотографував.

— Вік — це не гарантія ефективності.
— А молодість — не гарантія нових рішень.

Найбільше я шкодую, що з мого життя зникла спонтанність. Це ж так круто: у дупу все, поїхали до Вегаса. Але я так більше не можу.