Ми завжди перебільшуємо. Говоримо, що все скінчено. Слухаємо тужливі мелодії індіанської флейти. Живемо одні, щоб довести насамперед собі, що можемо. І все ж таки дивимося на першого зустрічного, як би все ще можна було почати спочатку.
Поповільнити - не означає гаяти час: ми часто зупиняємося подумати, перш ніж прийняти важливе рішення.
Дитинство це те, що ми втратили в часі, але зберегли в собі.
Кожен з нас самотній у свій смертний час, і лише гордець уявляє, що ніби він не самотній у кожну мить свого існування.
Ми судимо про себе з того, чого ми здатні досягти; інші судять про нас тим, чого ми досягли.
Іноді ми розплющували очі і раділи тому, що були так близько, так поряд. І так сильно разом.
Спогади — ось чому ми старіємо. Секрет вічної юності - в умінні забувати.
Страх наближає те, чого ми бажаємо уникнути, але ще й отруює життя сьогодні. Потрібно жити без побоювань. Незалежно від того, що маєш.
Жити означає жити для інших. Всі ми харчуємося один від одного. Нехай хоч іноді теплиться вогник доброти... Не треба відмовлятися від неї... Доброта надає людині сили, якщо йому важко живеться.