Я вважав за краще дивитися в майбутнє, а не в минуле.

Хоч як би ми ховали свої спогади – історію свого життя не зітреш.

Хто з вас у своєму житті хоч раз пиляв тирсу? Звичайно, ніхто не може пиляти тирсу. Вони вже напиляли. Те саме з минулим. Коли ви починаєте турбуватися про речі, які вже пройшли, ви займаєтеся тим, що пиляєте тирсу.

Коли бачиш, які чудові будівлі люди будували за старих часів, мимоволі думаєш, що вони були щасливішими за нас.

У нинішньому прекрасному світі не до сентиментів, і минуле тут мало кого турбує, як і майбутнє: скоротати б день до вечора, залишитися живим і черево набити, от уже й щастя. Немає  жодного минулого, крім вчорашнього дня, і ніякого майбутнього, крім завтрашнього.

— Кохання — поганий дипломат, — трохи посміхаючись, зауважив Бернальдес, — і чи варто рахувати минулорічні хмари. Що зроблено, того не повернеш.

Саме здатність відтворити минуле, а не спогади про нього роблять тебе щасливим.

Ось моя спадщина - навичка скидати минуле життя, наче зміїну шкіру, винаходити нову правду для кожної нової сторінки, моральна амнезія.

Майбутнє може й стати справжнім. Сьогодення одразу стає минулим. Лише минуле - сьогодення.

Чернецьке життя спогадів не любить. Пам'ятаєте дружину Лота? Іди не оглядайся. Це для нас, ченців, перша річ.