Там, де є час, нічого не повернеш назад.

І чому минуле — така зараза, що взагалі не вивітрюється, навіть коли життєво необхідно?

Минуле не важливе. Знайди себе в сьогоденні і правитимеш у майбутньому.

Скільки яскравих та барвистих моментів було з тими людьми, з якими ти зараз навіть не вітаєшся.

Коли вмирає письменник, починають переоцінювати його творчість. Так само, коли вмирає людина, починають переоцінювати її роль серед нас. Отже, минуле повністю створене смертю, яка населяє його ілюзіями.

Знаєте, іноді уривок якоїсь мелодії, іноді окремий звук, якийсь запах, смак чогось, здатний перенести нас у далеке минуле.

Боже мій! Як гидке минуле, і як його багато.

Немає нічого гіршого, ніж дивитися в минуле і ворожити«що, якби»...

Щаслива людина, яка, озираючись на прожиті роки, бачить, що йому вдалося хоча б раз опинитися в ролі першовідкривача, сказати своє власне нове, вагоме слово у справі, якій він присвятив життя.

Може, минуле це якір, який тягне нас назад? Може, варто випустити того, ким ти був, щоб стати тим, ким ти будеш?