У всіх нас було блискуче майбутнє. Тільки воно так і не настало.

У багатьох ситуаціях буває така хвилина — єдина, коли від прийнятого вами рішення залежатиме весь хід вашого життя.
Сприятливий випадок рідко видається двічі.

Нервово думаючи про майбутнє, люди забувають про сьогодення, тож не живуть ні в теперішньому, ні заради майбутнього. Вони живуть так, ніби ніколи не помруть, а коли вмирають, розуміють, що ніколи й не жили.

Всі рішення, ухвалені в минулому, неминуче впливають на наше майбутнє.

Не тільки минуле впливає на майбутнє, а й майбутнє впливає на минуле.

Якщо люди вчать тому, що в цьому житті треба жити для майбутнього життя, не вірте їм.

Те, що я називаю генератором історичних подій, не проглядається у самих подіях — так само як у діяннях богів не вгадуються їхні наміри. Як кажуть, несповідні шляхи Господні.

Крім того, Бурко, за своїм характером, завжди чекав і був готовий до неприємностей. Будь-яким. Немилості влади, революції, епідемії, пришестю інопланетян та чотирьох Вершників Апокаліпсису. Ніяка аналітика та прогнози у стилі«все буде добре» його ні в чому не переконували.

— Майбутнє у всіх одне.
— Але минуле могло б бути іншим...

…Я не вмію мріяти. Живу справжнім. Минуле з майбутнім оповите серпанком невідомості. Для мене не існує«було» та«буде». Для мене існує«тут» та«зараз». Живу одним днем. Що буде далі, покаже час. Не вірю ворожкам, бо не вірю у майбутнє…