Люди живуть то минулим, то майбутнім. Вони забули, що майбутнє непередбачуване, і уявні страхи зовсім не обов'язково повинні бути в ньому присутні.

Я приймав добрі рішення не лише у минулому, а й у майбутньому.

Без книг ми не маємо  ні минулого, ні майбутнього.

Правителів недовго скинути. І тільки в принцах є особлива краса. У їхній юності. У вірності своєму народові. У тому, ким вони мають стати. Вони є наступним поколінням правителів, і, вбиваючи їх, я вбиваю майбутнє. Як вчила мене мати.

- Еліа? Так звали одного з пророків, здається... Може, ви теж можете пророкувати майбутнє?
— Суп у вас охолоне, якщо не перестанете балакати.

Ніколи майбутнє не видається в такому рожевому світлі, як у ті миті, коли дивишся на нього крізь келих шамбертена.

Повернись на 180 градусів та йди далі. Серйозно. Без нього.

Через 20 років ви будете більше розчаровані тими речами, які ви не робили, аніж тими, які ви зробили. Так відступайте від тихої пристані. Відчуйте попутний вітер у вашому вітрилі. Рухайтесь уперед, дійте, відкривайте! (Через двадцять років ви будете більше жалкувати про те, чого не зробили, ніж про те, що ви зробили. Тому, відкиньте сумніви. Відпливайте геть від безпечної гавані. Спіймайте попутний вітер своїми вітрилами. Досліджуйте. Мрійте. Відкривайте.)

Чи можна побачити майбутнє? Швидше за все, ні. Але ніщо не заважає нам придумати його зараз.

Я знаю, що помру, як і всі, що я не буду жити вічно ні в прямому, ні в переносному сенсі. Прикро тільки, що досвід приходить до старості, коли вже немає  тих сил і енергії, що в молодості. І найсумніше в тому, що на старість зрозумієш, як по-справжньому жити потрібно, а можливості«переграти» немає. Чи будуть люди колись жити безпомилково? Навряд чи. Адже досвід предків лише частково допомагає, тому що він не може забігти вперед, побачити майбутнє, а майбутнє завжди несе в собі (хоч і мало часом) несподіванки. Життязавжди нова. Тим вона прекрасна: те, що ми переживаємо зараз, ніколи не було раніше і ніколи не повториться в майбутньому.