Людина — ніщо в порівнянні з нескінченністю, все в порівнянні з небуттям, середина між нічим і всім, нескінченно віддалена від розуміння крайніх меж; кінець і початку речей приховані від нього в непроникній таємниці.

Людській природі властиво забувати недоліки померлих і пригадувати їх добрі сторони: це один із найсвітліших проявів людської натури.

Скільки разів ви чули що розперезані футбольні фанати поводяться як тварини? Такі спотворені уявлення цивілізованої людини про диких звірів. У природі тварини так не поводяться. Вони вбивають тільки для того, щоб вижити і навіть для цієї мети рідко вбивають собі подібних.

Хто вміє писати, той казати не майстер.

У його поведінці був присутній наліт цинізму, вірна ознака внутрішнього морального розкладання.

Справа не в підтримці популяції, а в збереженні знань, передачі їх іншим поколінням. Тільки так нам не настане кінець.

Надивився я на сімейні картини; соромитися тут нема кого, люди тут навстіж, без церемонії. Homo sapiens — який sapiens, до біса! — ferus, звір, найдикіший, у своєму барлозі лагідний, а людина в барлозі своїй і робиться гіршою за звіра…

Іноді розумні люди гірші за простаків, і без простака їм не обійтися.

Цікаво, як люди сприймають музику — вони не слухають її як таку, набагато більше уваги вони приділяють імені, написаному на обкладинці.

Якщо музика здатна торкнутися моєї душі, неважливо, важка вона  чи легка — це моя музика.

Людина впевнена у своїй здатності подолати свої труднощі, не буде нетерплячою. Самовпевненість, нетерпіння, забіякуватість — ознаки сильного почуття неповноцінності у дітей.