Існує щось більш рідкісне, тонше, неабияке, ніж обдарованість. Це здатність визнавати обдарованість інших.

Я не розумію, що такого крутого в тому, щоб створювати людей людьми, а потім засмучуватися через те, що вони поводяться як люди.

Найчастіше агресивність дітей починається з нездорової обстановки у ній. Кожна людина здатна стати агресивною під впливом різних небезпек або у відповідь на ворожість оточуючих.

По суті, найпоширеніша втеча кожної людини — втеча від самої себе.

Людина слабка, людина любить себе, вона не любить слухати інших, але обожнює, коли слухають її...

Одні, страждаючи, радіють життю. Інші, радіючи життю, страждають.

Звісно, ​​їй не вистачає друзів. І чоловіка. Але, як сказала б Інки: відсутність — тепер це новий різновид присутності.

У хвилини всепоглинаючого страху людина здатна полюбити кожного, хто розділить з ним цей страх. Достатньо бути поряд. Хто б це не був.

Є такі люди — відразу після першої зустрічі починаєш їх зневажати.

Найжахливіше в людині — це невміння чи небажання глянути правді у вічі.