Ці чудові очі кольору дощу.

Іноді бувають дні, коли вона  присутня в кожній годині, і такий годинник, коли вона  присутня в кожній хвилині. Мені ще трапляється засипати і прокидатися з її ім'ям на вустах. Часто я ловлю себе також на тому, що виглядаю її обличчя у вуличній юрбі; я знаю, неможливо зустріти її тут, але втриматися не можу, це сильніше за мене.

Це не забаганка, це не дурощі:
Це тиждень ми будуємо курінь.
Стільчик, скриня та над входом підкова.
Дорослого не помістити жодного.
Буде тапчан, умивальник, вогнище.
Ми будемо вечеряти тут при свічках.
Тут миші ми підвісили гречку.
Тут чоботи, щоби бігати на річку.
Тут ховатимемо зошит для віршів.
Спати після сутінків. До півнів.
У цій каструлі ми зваримо юшку.
Це підручник, його розпалювання.
Тут я картоплі запас для багаття.
Тут ми оселимося: я та сестра.
Ми оголосили друзям та сусідам,
Що післязавтра сюди переїдемо.
Ліс, суниця, свобода та праця.
Дорослі навряд чи сюди дооруть.
Камінь знайдемо, щоб гвоздиком висікти:
«Дорослий штраф сто чотирнадцять тисяч!»
Щоб ми ноги тримали в теплі,
Нехай нам шкарпетки залишають у дупле.
Поруч дві ящики виставити треба:
Два.«Для печива»
та«Для шоколаду».

Райдуга - міст, що з'єднує землю і небо. Коли настане кінець світу, вона  обрушиться - після того, як диявол сяде на неї верхи.

Кохання – це коли хочеш переживати з кимось усі чотири пори року. Коли хочеш бігти з кимось від весняної грози під усипаний квітами бузок, а влітку збирати ягоди та купатися у річці. Восени разом варити варення та заклеювати вікна від холоду. Взимку допомагати пережити нежить і довгі вечори.

Мати може сподіватися на беззаперечне послух дочки лише у тому випадку, якщо вона  незмінно служить їй прикладом розсудливості та взірцем досконалості.

My love is strength'ned, though more weak in seeming;
I love not less, though less show show:
That love merchandised whose rich esteeming
The owner's tongue doth publish every where.

Листя лежать,
як підбиті птахи,
лапками вгору.

Знаєш, я завжди трошки сумувала за тобою, навіть коли ти був поряд зі мною. Сумувала ніби трохи про запас. Щоб потім, коли ти підеш додому, не так нудьгувати. Але це все одно не допомагало.

Досить лише пересунути стілець на кілька кроків.
І ти знову і знову дивишся на західне небо, варто тільки захотіти.