Буває кохання з першого погляду, а буває така сама дружба.

Невже ми майбутнього позбавлені
І немає кінця ганьби?
Поки я живий, до тебе звернені
Мої вірші, хворе покоління, -
У них предків голос докору.
Земля, що топчеш ти, зберігає руїни
Найдавніших капищ. Так поглянь хоч раз
На статуї, сувої та картини!
Але якщо дух  згас,
Не тобі країна з такою долею.
Іди та пошукай притулок скромніше.
Їй краще бути вдовою,
аніж малодушних вирощувати чоловіків.

... сяду на кам'яні сходи в порту і почекаю, коли на чистому горизонті з'явиться повільна шлюпка до Китаю.

Ви завжди будете ставитись до мене з любов'ю. У ваших очах я втілення всіх тих гріхів, які у вас не вистачає сміливості вчинити.

Вона не знає, чого вона  більше чекала: цього зізнання чи цієї ночі.

Він не забув. Але завжди пам'ятав, що мав забути.

Чудеса у житті трапляються! Просто вони відбуваються не за помахом чарівної палички. Люди самі роблять їх, наприклад, для тих, кого люблять.

Я зараз розумію, що давно кохаю тебе. Це почуття жило глибоко-глибоко, я ніколи не давала йому волі. Воно було дружбою. Абсолютно щирою, без жіночих очікувань, які багато псують. Якщо чекаєш і в результаті не отримуєш, все найсвітліше змінюється ненавистю. Мені вистачало того, що ти був поряд. Не за два кроки від мене, не на сусідньому кріслі. Ти був у моєму житті – і цього було достатньо. Так, були чоловіки, яких я теж любила. Та не так.

Можливо, в цьому світі ти всього лише людина, але для когось ти весь світ.

Вони пробували жити один без одного, віддалялися і знову возз'єднувалися, немов краї рани, що не гоїться.