Краса сяє у власних очах спостерігача.

Ти, кого я завжди любила, але так і не знайшла, ти, кого я мріяла побачити наприкінці шляху за обрієм…

Люди сучасного великого міста засліплені вуличним освітленням, вони втратили зоряне небо. Космонавти намагаються знову знайти його.

Коли я з тобою, відчуваю Всесвіт.

Це було так само інтимно, як тримати в руках чиєсь серце.

Я розстібав усі гудзики, вона  притискалася до моїх грудей, і я казав:«Давай жити в пальті. Давай гріти одне одного словами. Чому словами? Тому що слова – це не більше, ніж наше дихання. А у нашому диханні трохи більше, ніж у словах». Так і сміялася вона  на моїх грудях. І не потрібні мені були інші стіни, і не існувало для нас іншого притулку. Адже що таке кохання? Це наше спільне пальто на двох, під яким тепло, під яким ми вдома.

Краса її була як лезо дуже гострого ножа.

Тому що немає імені у птиці, що ширяє в небі, у моєї пам'яті немає  дат.

Найважливіше - не незліченні зірки, але велична темрява між ними.

Російська мова в умілих руках і в досвідчених вустах - гарний, співаючий, виразний, гнучкий, слухняний, спритний і місткий.