— Щастя схоже на метелика у квітучому саду, — поділився Садівник. — Складно розглянути її серед сяючого різнобарвства.
— А якщо я метелика таки побачу? - Запитав малюк. - Що буде?
- Тоді твоє щастя від тебе відлетить.

Навіть, якби все зникло, вона  б все одно відчувала себе найбагатшою: адже вона мала її спогади.

Я чесний і тому мені страшно.

Кандагарці, кандагарці...
Ми тепер звемося так.
За три дні всі стали старці
І пізнали життя смак.
Стіни білі, круті,
А в зеніті - сонця диск.
Тут закони всі інші,
Ходять поруч смерть та ризик.
Гул рідного літака
Сниться, сниться ночами.
Нелегка була робота,
Усіх важче було нам.
Всі навколо чужі особи,
Тільки камінь та пісок.
Марно битися, битися,
Крок  зробиш крок — тобі у скроню.
Серце пійманим птахом
Б'є по клітці по грудній,
І мерехтить блискавицею
Край зелений, край рідний.

Книжки – це ноти, а бесіда – спів.

Запитай своє серце, чого б йому хотілося...

Тут я не потрібна, там неможлива.

Тиша тут звучала на різні голоси: це під ногами пружинив мох, від дерев від кожного по-особливому падали тіні, а джерела, розбігаючись у різні боки, поспішали захопити нові володіння.

Майбутнє, як зірки, хтось ловить їх повними жменями, а хтось спить під час зорепада.

Минулої весни
Пелюстки облетіли, але бачиш
Вишні знову в кольорі.
Ах, коли б і наша розлука
Виявилася квітам схожа!