Багато щастя і багато сумів на світі,
а світанки прекрасні,
а ночі глухі...
Незаконному коханню
незаконні діти,
у гріху народилися вони –
ці вірші.
Так уже вийшло, а я ні про що не шкодую,
витрачаю, витрачаю без утримаю душу свою...
Мені вони всіх народжених колись миліші,
тому що я в кожному тебе впізнаю.
— Я не хочу тебе відпускати.
— А я не хочу тебе відпускати. Але я вже пішла.
Не можна позбавити людину її світу і чекати, що вона буде щасливою.
- Відкрий магазин.
- Не можу.
- Чому?
— Тоді я не маю часу на тебе.
... і любов обплутала його, наче мережею.
Мені родзинки Не
впаде на думку,
Цуккерброд
Не лізе в рот,
Пастила нехороша
Без тебе, моя душа.
Любов подібна до таланту: їй теж властива інтуїція.
Просто нестерпно, що вони так люблять один одного, а змушені не бачитися. Їхні життєві дороги розходяться в різні боки.
Я ж не з тих, кого люблять. Я з тих, кому у вигляді особливої ласки дозволяють любити. І то не завжди.
У житті бувають захоплення, які розбурхують мозок і почуття, розум і серце. Але є таке кохання, яке не хвилює, — воно проникає в глиб людини і вмирає лише разом із істотою, в якій пустила коріння...