— У космосі нічого не можна підняти вгору. У космосі немає поняття«нагору».
— Ах, а куди ж щодня піднімається сонце?
— Проти такої вуличної мудрості ну як попреш.
- Я облюю тебе.
— На мою думку, ці штуковини надійні.
— Не лий бальзам на рани. Одна тріщина, і за тринадцять секунд закипає кров. А раптом на Сонці спалах? Нас у кріслі живцем засмажить. Якщо випадково підхопиш андоріанський лишай? Що ти почнеш говорити, коли з очей потече кров? Космос – це ризик та хвороба у темряві та тиші.
— Нерадісні новини: Зоряний Флот діє саме у космосі.
— У мене дружина відібрала все на цій клятій планеті після розлучення. Кістки ось залишила.
- Джим Кірк.
- МакКой, Леонард МакКой.
Якщо ми справді такі злі й тупі, що готові закидати один одного всіма цими чудесними водневими та нейтронними бомбочками, то, може, й на краще, якщо ми колективно накладемо на себе руки, перш ніж лізти в космос знущатися з якихось інопланетян.
А небо стало безбарвним. Наче блакитне небо — це аркуш паперу, в центрі якого випалили дірку, а за тією діркою — суцільна чорнота. І все у зірках. Тільки уяви собі, як це — падати вгору.
Коли я думаю, як багато є всесвітів,
Як багато було їх і буде знову і знову, -
Мені небо здається в'язницею незліченних полонених,
Де світло закатності є жертовна кров.
На Марсі воду знайшли — не знають, що робити з цією інформацією, але дякувати Богу, знайшли.
Це наш дім. Це ми. Всі, кого ви любите, всі, кого ви знаєте, все, про кого ви коли-небудь чули, всі люди, що коли-небудь існували, прожили свої життя на ній. Безліч наших насолод і страждань, тисячі самовпевнених релігій, ідеологій та економічних доктрин, кожен мисливець і збирач, кожен герой і боягуз, кожен творець і руйнівник цивілізацій, кожен король і селянин, кожна закохана пара, кожна мати, кожен батько, винахідник і мандрівник, кожен викладач етики, кожен брехливий політик, кожна«суперзірка», кожен«найбільший лідер», кожен святий та грішник в історії нашого виду мешкали тут — на смітнику, підвішеному в сонячному промені.
— А ці російські ракети є безпечними?
— Ну, безпечні настільки, як це можливо для народу, який подарував нам Чорнобиль.
— Як голка у космосі!
— Там було про стог сіна!
— Так, точно, як стог сіна у космосі!
У порівнянні зі складністю космосу — наш світ подібний до мізків дощового хробака.