Ніхто не може викликати почуття власної неповноцінності без вашої згоди. (Ніхто не може змусити вас відчути себе погано, якщо ви самі цього не дозволите.)

Чому дитячий світ простий і зрозумілий, у ньому все дозволяється, а у світі дорослих одні заборони? Заборони на справжні почуття, на фантазії, на сміх у той момент, коли тобі хочеться сміятися, а не коли це можна або ти мусиш, у стилі тупих ситкомів.
Дитина відкрита всьому новому, йому все цікаво. Але ми дорослі змалку його огороджуємо і забороняємо: не можна, почекай, ти ще маленький, не твого розуму справа, підростеш — дізнаєшся.
Діти тицяються в усі кути, як сліпі кошенята, нічого не розуміючи. Сотні разів поранившись про них, нарешті розуміють що до чого і стають дорослими, переповненими комплексами та страхами.

Ти сам ставиш себе на останнє місце, тому й інші ставлять тебе туди.

Казки краще за правду. Моя блискуча дедукція – блеф. І ні в кого немає  комплексів, раз Шерлок Холмс — пересічна людина.

— Тепер, коли я маю хтось, я не хочу, щоб думали, що я ніхто.
- Значить, якщо у мене нікого немає, я ніхто?
- Ти ніхто, поки тебе ніхто не любить.
- Страшно подумати, що колись мені подобалася ця пісня. Це гімн комплексів.

Я давно зауважив, що надмірно важничають, задаються і без видимої причини поводяться зухвало і зухвало найчастіше люди, засмучені власною неповноцінністю.

Врятувати чоловіка від комплексу неповноцінності може кохання мудрої жінки.