Я не розумію літературу. Це непродуктивна та марна втрата часу. Письменники зникнуть.

Людина з гарною книгою в руках ніколи не може бути самотньою.

Кожен письменник повинен писати кожну свою книгу так, ніби того дня, коли він її закінчить, йому відрубають голову.

Колись книжку читали лише деякі — тут, там, у різних місцях. Тому й книжки могли бути різними. Світ був просторий. Але коли у світі стало тісно від очей, ліктів, ротів, коли населення подвоїлося, потроїлося, вчетверілося, зміст фільмів, радіопередач, журналів, книг знизився до відомого стандарту. Така собі універсальна жуйка.

Найбільший скарб - хороша бібліотека.

Коли я підросла, я зрозуміла, що є ціла армія людей, які ховаються від дійсності саме в читанні. Міф  про те, що Росія — сама читаюча країна у світі, стояв, на мою думку, саме на цих людях. І література, здатна замінити собою життя, пронизане фальшом, жорстокістю та убогою ідеологією, існувала: велика російська література.

Імператор Марк Аврелій закликав до простоти. Перший його принцип: про будь-який предмет перш за все спитай, що він являє собою, яке його будова, яка його причинна сутність.

Книга – це справжній друг, вона  замінює спостереження, дає добру пораду, змушує розмірковувати та обмінює нудьгу на насолоди.

А захоплюють мене такі книжки, що як їх дочитаєш до кінця — так одразу подумаєш: добре, якби цей письменник став твоїм найкращим другом і щоб з ним можна було поговорити по телефону, коли захочеться.

Сучасна людина знаходиться перед Гімалаями бібліотек у положенні золотошукача, якому треба знайти крупинки золота в масі піску.