... Душа, яка вчинила зраду, всяку несподіванку сприймає як початок відплати.

- Голдстейн.
- Так, містере Старк.
— Дай потужний біт, під який я битиму кращого друга.

Чи не зрадить той, хто знає, наскільки це боляче.

- Не всі люди погані. Не всі завдають зло.
— Ні, все, Маріє. Ти теж завдала його. Встромила мені ніж у спину.

– Ти не та людина, яка вибачить зраду…
–«Пробачить»?! – перепитала готеса, відкинула голову назад і з хвилину голосно й виразно реготала. - Звичайно, пробач, рідна! Ось як надгробок встановлю над його могилою - так відразу і пробачу. Але це не ревнощі. Це злопам'ятство, гнів, помста, схильність до миттєвих поривів, стан афекту… і так – це мені властиво. Але ревнувати без приводу просто безглуздо. Зрозумій: стосунки ґрунтуються на довірі. І вже потім – на коханні. Якщо довіра зникла, вважай, що стосунки теж зійшли нанівець. Адже ти ніколине зможеш повністю контролювати іншу людину. Але якщо він любить тебе – це не буде потрібно. А якщо ні  – це все одно не зарадить.

Влада, яка може змусити людину забути і зрадити друга дитинства, буде природно всесильна над людьми, у яких на першому плані стоїть питання про хліб насущний – питання життя і смерті, і для яких у всьому цьому не відіграють жодної ролі ні дружба, ні кохання. ні почуття честі.

Розіб'єш мені серце, я розіб'ю тобі.

- Улюблена!
- Яка "улюблена", якщо ти мені зраджуєш?!
– Якби не зраджував – то була б єдина, а так – кохана…

Зрада подібна до короткої смерті. Тільки той, кого зрадили, не знає, що попереду ціле життя і смерть це не справжнє.

Чоловіки вважають, що чоловіча зрада - нісенітниця, а жіноча -«ах, ох, вона  мені зрадила!». Чоловіки помиляються.