Усі жінки, друже мій, всі жінки … Все можна пережити, а зраду коханої жінки – ніколи. Стережіться жінок.

— Королеви й за менше втрачали голови.
— А щодо королів, то жоден з них не втрачав голови за такий злочин.

У Клариси грошей мало,
Ти багатий; Іди до вінця:
І багатство їй пристало,
І роги тобі личить.

Мені здається, що ліві зв'язки засуджують переважно ті люди, які самі їх мати не можуть.

Стоп, стоп, стоп, стоп! Ти від мене пішла до стоматолога? Ти знущаєшся?! Ти ж знаєш, що я їх з дитинства ненавиджу...

Подяка і зрада — це, по суті, початок і кінець однієї процесії.

- Я ж творча особистість, у мене можуть бути якісь захоплення. Але ж я йому не зраджую.
- Як це?
— Ну, духовно не зраджую.

Тим, хто вірний у коханні, доступна лише її банальна сутність. Трагедію любові пізнають лише ті, хто зраджує.

— Що найбільше напружує у одруженому стані?

- Відсутність інших жінок.
- Ні. Відсутність можливостей інших жінок.
Ти, можливо, нею і не скористався, але ж можливість має бути… Приклад: тобі заборонили їсти виделкою.
- Хто?
- Не знаю. Сказали:« Ніколи більше не будеш їсти вилкою!» Здавалося б, і хрін би з ним, можна ложкою, паличками, руками... Але тобі сказали — не можна вилкою, і одразу захотілося саме вилкою. А головне – ось вони вилки, лежать. Відкрив скриньку — повно.
— Двозуби, срібні, мельхіорові
— Гарні!
-... красиві. Та тобі навіть алюмінієва пригодилася, якщо в тебе три роки жодної вилки не було. А не можна. А вчора ще можна було. А що змінилося?

Як і будь-який відданий зрадник, він був вражений грубістю того, як його зрадили. Він не міг зрозуміти, що грубість будь-якої зради відчуває тільки сам відданий, а зрадник його не може відчути, принаймні з такою силою. Тому будь-який відданий зрадник, згадуючи свої відчуття,
коли він зраджував, і порівнюючи їх зі своїми відчуттями, коли він відданий, з повною щирістю думає: все-таки в мене це було не так низько.