Вона жива, я мертвий, але хочеться вірити, що ми обидва люди. Можете вважати мене ідеалістом.

Їй також належить ідея легендарної червоно-чорної куртки для кліпу Майкла Джексона«Тріллер». Його я, до речі, ніколи повністю не дивився, бо вважаю неправдоподібним те, що зомбі можуть танцювати синхронно... А ще він дуже страшний.

— Мама мені завжди казала:«Колись ти знайдеш своє покликання». Навряд чи вона мала на увазі знищення зомбі.

Тільки в Нью-Йорку якийсь хлопець може одягнутися як зомбі та пройти по вулиці непоміченим.

— Навіть, якщо ви потрапите на цей поверх, то що робитимете із зомбі? Як вибиратиметеся?
— У нас буде двадцять, майже невразливих зомбі, розберемося.
- У вас не буде ордера.
— Ми не збираємося нікого заарештовувати.
— А якщо хтось спробує завадити?
— Тоді я йому не заздрю.

- Не розумію я дещо про зомбі. Що з ними відбувається, коли вони не можуть поживитися чоловічком? Вмирають із голоду? То вони вже мертві.
- Ти йому відповідай. Я вчора витратив на те, щоб відповісти на запитання:«Як вампіри голяться, якщо вони не відображаються у дзеркалі». — Вампіри
, що піклуються про зовнішність, зустрічаються по двоє і голять один одного. Що тут пояснювати?

Сумна історія світу, що загинула від хвороби. Навіть не знаю, що страшніше, стати зомбі чи померти від зомбі.

Я бачив, на що здатні люди. І на що вони не здатні. Це якесь безглуздя. Вони не вмирають, Лізо. Вони повертаються.

Не можна вбити те, що вже мертве.

Напевно, треба радіти, що я така сама. Якщо, я, що й зрозуміла, вивчаючи фільми про зомбі, так це те, що фігово бути частиною натовпу.