Не можна передбачати майбутнє. Почуття змінюються.

Є такі люди, які можуть передбачити, коли зміни входять у їхнє життя. Я не одна з них. У моєму випадку зміни просто підходять і б'ють кулаком в обличчя.

Коли одні двері зачиняються перед нашим обличчям, ми забуваємо про те, що неодмінно відкриються інші. В іншому місці за інших обставин, але точно відкриється. Іноді корисно дійти до останньої точки, щоб помітити нові можливості і нарешті відвести погляд від замкнених дверей.

Зміна породжує зміни.

Навіщо ж жити, якщо не дозволяти життю змінювати нас?!

Подумай, як важко змінити себе самого, і ти зрозумієш, наскільки нікчемні твої можливості змінити інших.

Це справді найчастіше відбувалося навесні, хоча траплялося і під осінь, у такий час, коли все змінюється. Воно все цвіте або в'яне, води починають текти або замерзають, а ти раптом відчуваєш, що стаєш шовком, тіло твоє мнеться і в'ється, розгладжується і льне, не зрозуміти навіть, до чого чи до кого. Собі бачишся шовком, а ближнім своїм – сріблом, бо їм починає здаватися, що ти оточена непроникною прохолодою, твердою блискучою скоринкою, через яку не подряпатися. І тоді горе їм, ближнім, бо ти начебто й не чекаєш, але хтось має прийти і наблизитись, обминути кордон, не помітивши його, і за це зірвати всі квіти, Зібрати плоди і отримати всі призи, треба йому чи не дуже. А поки його немає, так легко і самотньо, що дивися того відлетиш, крок, інший, а потім думаєш, а навіщо я - ногами? адже летіти швидше, якщо вже я лише шовк, лише шарф. І безглуздо питати, які плани на літо чи«що ти робиш цієї зими» – хто, я? Нема чого розповісти, нема чим похвалитися, тому що серед ваших земних подорожей і ваших перемог немає  місця для мене, і я не маю жодного знання ні про себе, ні про майбутнє, крім одного, – а в мене скоро буде любов.

Дурна та людина, яка залишається завжди незмінною.

- Що таке " хаос "?
- Це коли Біллі кудись йде, а люди один за одним починають змінюватися прямо на очах у оточуючих, беруться за якусь справу, але не закінчують, потрапляють у колотнечі, з яких іншим доводиться вибиратися, напружуючи всі звивини.

Діти хочуть неможливого: щоб нічого ніколи не змінювалося.