Життя іноді повертає на 180 градусів, і коли воно  це робить, це називається крутий віраж.

Не все душі болісно сниться:
Прийшла весна — і небо проясниться.

Магомет сказав, що він відпустив голову у воду і вийняв, і в цей час чотирнадцятьма роками постарів: так і ти в короткий час дуже змінився.

Не потрібно намагатися змінити все своє життя, достатньо лише змінити своє ставлення до нього.

Мак, якщо хоч щось важливе, то важливе все. Оскільки ти важливий, важливим є і все, що ти робиш. Щоразу, коли ти прощаєш, всесвіт змінюється, щоразу, коли ти торкаєшся чийогось серця чи життя, світ змінюється, від будь-якого добра і служіння, видимого чи невидимого, виконуються мої наміри, і все перестає бути колишнім.

... будь-хто може змінитися.

Іноді хтось вривається у твоє життя, а ти просто упокорюєшся з цим.

Немає нічого більш постійного, ніж тимчасове. Не знаю, чиї це слова... Може, це сказав Шекспір, а, може, Стінг, але ця фраза якнайкраще описує мою ваду - нездатність змінюватися. Думаю, я в цьому не самотній. Чим більше я впізнаю інших, тим частіше переконуюсь, що лихо це спільне. Бути незмінним, залишатися незмінним – так простіше… Нехай ти страждаєш, що ж, принаймні, біль тобі знайомий… А якщо ти повіриш, зробиш крок  уперед, зробиш щось несподіване, хто знає, який біль чекає на тебе потім… А раптом стане гірше? І ти зберігаєш статус Кво, вибираєш шлях, яким уже пройшов, і здається, що все не так вже йпогано, ти не наркоман, ти нікого не вбив... крім себе хіба що... А коли ти все ж таки змінюєшся, це не вибух і не землетрус - ти стаєш іншою людиною, але це не так вже й помітно. Інші не побачать, якщо не будуть вдивлятися дуже уважно, чого вони, слава Богу, ніколи не роблять... Але головне, що ти сам це усвідомлюєш... усередині тебе все раптом по-іншому, і ти сподіваєшся, що нарешті став тією людиною, якою залишишся назавжди і тобі більше ніколи не доведеться змінюватися...

Чому мистецтво?... Один із моїх перших спогадів — це як я малюю соняшник аквареллю; і десь у себе в голові я розуміла, що цей ідеальний соняшник колись засохне та загине. Але в мене була сила врятувати його — зробити безсмертною красу навколо себе та врятувати її від жорстокості життя.
Леонардо да Вінчі сказав — будь-який художник має починати картину з чорного, тому що все в природі темне, крім місць, схильних до світла. Може, ми вважаємо, що треба починати з білого полотна; але може зараз нам потрібно побачити, як вода стає каламутною та як падають пелюстки?... Може, через мистецтвоми стикаємося віч-на-віч із темрявою, і змінитися можна лише так?..
Випуск 2016 року, я закликаю вас не тільки зберігати красу, а й показувати правду. Примушувати світ відчувати незручність від своєї чесності, незважаючи на наслідки. Тому що так світ стане кращим. І ви станете краще.

Рано чи пізно нам все одно доведеться відпустити минуле і розпочати нове життя. І хай зміни болючі, але це єдиний шлях до розвитку...