Ми знаємо про майбутнє лише одне — воно приносить зміни. А боїмося ми, мабуть, що все залишиться як є. Тож ми маємо радіти змінам. Адже якось хтось сказав:«В кінці все має бути добре, а якщо не все добре, то, повірте мені, це ще не кінець». (У нас в Індії кажуть, що зрештою все буде добре. А якщо ще не добре, значить, ще не кінець.)
І все змінюється в одну мить... ми залишаємо минуле позаду і на шаленій швидкості мчить у невідомість — наше майбутнє. Ми їдемо якнайдалі в спробі знайти себе або втратити себе, досліджуючи задоволення вдома. Проблеми починаються тоді, коли ми не хочемо змін і чіпляємося за старі звички, але якщо ми чіпляємося за минуле так сильно — майбутнє може й не настати... доки смерть нас не розлучить.
Немає нічого непохитного. Усі можна зруйнувати. Башти, що дістають до небес, Будинки, багатства яких може позаздрити будь—яка імперія, сяючі серафими, що колись користуються довірою Бога. Навіть сім'ї, які мали тебе любити. У світі немає нічого постійного, окрім змін.