Чисте зло  ніколи не здається злом. Воно проявляється, якщо до нього домішується добро.

Не те, що входить в уста, опоганює людину, але те, що виходить з уст, опоганює людину.

Я втомився голосувати за принципом«за найменше зло».

Господь. Бог. Яхве. Озіріс. Ісус. Лише слова. Безглуздо надавати значення словам. Бог – це не насильницьке творіння добра. Бог – це ненасильницьке роблення зла

Боротьба і жадібність звертають найвищі відкриття на зло, збільшуючи суму людського страждання.

Поки триває невігластво, людина не знаходить засобів проти зла.

На столі красувалися в кришталевих вазах райські плоди: великі рум'яні яблука Пізнання Зла і зовсім неїстівні на вигляд, але завжди чомусь червиві яблука Пізнання Добра.

Добро, зло, право - все це речі відносні та вельми умовні. У світі немає  нічого абсолютного, крім великих законів природи. Один із них — боротьба за існування — такий же незаперечний, як закон всесвітнього тяжіння. Намагатися ухилитися від нього безглуздо. Треба жити та діяти так, як він диктує.

Будь-яке зло  виправдане, якщо побачивши його Бог насолоджується.

Але щоб встановити і тут приголосний лад,
У їхньому золотому і буяльному сум'ятті,
Як там, на висоті, так, як і там, вдалині,
Священною чергою,
Як сонць небесних повторення,
Виникли генії між расами землі. З серцями з вогню, з вустами як з меду,
Вони розкривали суть, глася серед народу,
І всі випадкові польоти різних дум,
Як вулик, збирав їх осяяний розум,
І тяжіли до них припливи і відливи
Шукань полум'яних, розгадок гордовитих;
І тінь прислухалася, впиваючи їхні слова ;
Тремтіння нове пройшло по жилах речовини:
Утеси, води, ліс  відчули ніжно,
Як дме вітер з гор чи вітерець прибережний;
Прибій зажадав танець, листок знайшов політ,
І скелі здригнулися під поцілунком вод.
Все змінилося до завітної глибини -
Добро, зло, істина, любов та краса ;
Живими нитками єдина мрія
З'єднала все в покрив душі всесвітньої,
І світ, звідки встав невидимий магніт,
Визнав закон світів, що панує в небесах.
Світ складається із зірок та людей.