— Він сказав, що купив цю шпильку на вуличному ринку.
- Я не думаю, що це правда ; я думаю, що він украв її.
- Так, схоже на Едді.
— Він не знав її ціни, просто подумав, що вона вам підійде.
— О, і скільки вона коштує?
— Дев'ять... мільйонів... фунтів.

— Красти в мене все одно нема чого, але заради приколу можеш спробувати.

— Хто, ***ь, міг вкрасти соковитискач від Філіпа Старка?
— Замордований жадобою злодій із гарним смаком?

Охорона – це лише запрошення для злодія.

— Можна красти та бути чесним.
— Бути багатим і чесним, люба.

Бери все, що світ тобі заборгував. У світу лайнова пам'ять. Він ніколи не повертає борги, тому доводиться відбирати їх силою.

Чого він так розлютився? Взяли пару морквин і трохи капусти! І ті три мішки картоплі, які ми взяли минулого тижня, та гриби, які ми стягли тиждень тому. Знаєш, Піпіне, він гарячиться через дрібниці!

– У чому різниця між ставками у«Клубі Воронов» та спекуляціями на Біржі?
– Перше називається крадіжкою, а друге – комерцією.

- Бідолашний ти мій батько! Тебе засадили в каталажку, як злочинця, разом із злодіями та бандитами!..
– Що ти, що ти, синку, – ласкаво перебив його батько, – та ж у в'язниці цілковито чесних людей!
– А за що вони сидять? Що поганого вони зробили?
- Нічого, синку. Ось за це їх і засадили. Принцу Лимону порядні люди не до вподоби.
– Значить, потрапити до в'язниці – це велика честь? - Запитав він.
- Виходить, що так. В'язниці побудовані для тих, хто краде та вбиває, але у принца Лимона все навпаки: злодії та вбивці у нього у палаці, а у в'язниці сидять чесні громадяни.

... свіжі троянди в неділю, та ще таку рань, безсумнівно пахнуть крадіжкою.