Деніел Кіз. Квіти для Елджернона
— Чому ти не дивишся на мене? Прикидаєшся, що я не існую?
— Ні, Чарлі, — прошепотіла вона, — я вдаю, що мене не існує...
— Чому ти не дивишся на мене? Прикидаєшся, що я не існую?
— Ні, Чарлі, — прошепотіла вона, — я вдаю, що мене не існує...
— Ви неймовірно швидко видужали.
— Так... Так... Сам витяг із себе шрапнель. Мері сказала, у мене був жахливий лікар...
— Що ж, я... надзвичайно... радий, що ви... ммм... ну... з нами...
Найгірший спосіб допомогти людині подолати незручність — сказати їй, щоб вона не бентежилася.
Від самотності і деякого збентеження я вирішив як слід надертися.
- Подумаєш, ти пукнула. Ти жива людина!
— Я не хотіла, щоби він це знав.
І в ту ж хвилину в обох майнула одна й та сама думка, що змусила його спалахнути, а її посміхнутися.
І ось тут він — цей кретинський кретин, цей уявляла, цей бахвал, цей маленький провінційний матадор-горлопан, який душі не чує у своєму величезному мотоциклі, — так-так, він почервонів.
Сумна та зворушлива фарба збентеження на старечому обличчі