Під чужу музику жінки лише виконують танці. А танцюють лише під свою.

Освіти вона  майже не здобула, але навчилася якимось інстинктом оцінювати чоловіків і ті пружини, які керують їхніми діями.

Я хотів тебе собі всю цілу. У любові є світла і тиха ревнощі, що зростає з бажання належати до всіх часів року твоєї половинки. Це як стиснути в кулаку теплий пісок, що нікому не належить, але відчувати, як він висипається саме з твоєї руки.

Незрозуміло, як жінки, які мають багато дітей, або хоча б двоє, ділять те, що розділити не можна: любов. Або що це: любити всією душею і чоловіка, і дитину? Адже когось із них все одно любиш більше? Взагалі загадка із загадок - як можна полюбити чоловіка. Не у фізичному сенсі, а по-справжньому. Любити можна тільки того, хто завжди був твій, і завжди буде твій, щоб не сталося. А чоловіки... Вони як вогонь, яким грієшся і на якому готуєш їжу, але при необережному поводженні боляче обпечешся або зовсім згориш. Не будеш любити вогонь? Це вже вогнепоклонство якесь...

Жінка лише тоді по-справжньому сильна, коли кохання та особистий інтерес діють у ній з рівною силою.

Вона мене виснажує. Я спустошений фізично і нагадую голе соняшникове стебло. Це не баба, а вогонь із димом.

Жінка переносить самоту важче, ніж чоловік. Ніколи не чула я, наприклад, про яхтсменки, які пустилися б у плавання поодинці.

У цій жінці поєднується старомодний шик і беззасіткове життєлюбність. Якби подібне продавалося, я стала б у чергу першою.

У кожному чоловікові, навіть якщо йому це невтямки, навіть якщо думок таких немає, теплиться образ жінки, яку йому судилося полюбити. З чого сплітається її образ - з усіх мелодій, що звучали в його житті, з усіх дерев, з друзів дитинства, - ніхто не ризикне сказати напевно. Чиї в неї очі: чи не його рідної матері, чиє підборіддя: чи не двоюрідної сестри, яка чверть століття тому купалася з ним в озері, — нікому не дано це знати. Але шануй, кожен чоловік, носить при собі цей портрет, ніби медальйон, немов перламутрову камею, але витягує на світрідко, а після весілля навіть не торкається, щоб уникнути порівнянь. Не кожному трапляється зустріти свою суджену, хіба що промайне вона  у темряві кінотеатру, на сторінках книги чи десь на вулиці. Та й то опівночі, коли місто вже спить, а подушка холодна. Цей портрет витканий з усіх снів, з усіх жінок, з усіх місячних ночей із часів творіння.

Якби я був російською жінкою, то став би лесбійкою, бо у вас дуже страшні чоловіки. Симпатичним можна назвати хіба бойфренда Наомі Кемпбелл. Росія — країна, де найкрасивіші у світі жінки та найжахливіші чоловіки.