Туристи – це найжахливіша порода людей. Іноді виникає невиразна підозра, що будь—який народ за межі країни намагається відправити найнеприємніших своїх представників – найгучніших, найневихованіших, найбезглуздіших. Але, певно, все простіше. Напевно, в голові у кожної людини спрацьовує секретний перемикач«робота—відпочинок» і відключає вісімдесят відсотків мізків.

Хто вміє писати, той казати не майстер.

Нормально це середнє між тим, що ти хочеш і що ти можеш отримати.

Ми всі говоримо, що бажаємо нашим дітям щастя, тільки щастя і здоров'я, але ми не цього хочемо. Ми хочемо, щоб вони були як ми чи краще, ніж ми.

Цікаво, як люди сприймають музику — вони не слухають її як таку, набагато більше уваги вони приділяють імені, написаному на обкладинці.

Якщо музика здатна торкнутися моєї душі, неважливо, важка вона  чи легка — це моя музика.

Йому здавалося, що пусте балаканина притуплює душевний біль.

Школа має навчити не тому, що читати, а тому як. Особливо — сьогодні, коли XXI століття запропонувало книзі такий спокусливий набір альтернатив, що читання може виродитися в аристократичне хобі на кшталт верхової їзди чи бальних танців.

Чекають на Різдво і при цьому бояться приходу зими.

Тепер я знаю напевно: у житті людини не раз бувають такі поворотні моменти, що дають початок чомусь новому. Все залежить від удачі, від твоєї волі та від долі.

Кожен справляється з горем по—своєму.