Деякі дні в людському житті можна порівняти зі скелями: карабкаєшся по них з неймовірною працею, не бачачи кінця та краю шляху. Інші ж дні – немов рівнини: рухаєшся ними легко, швидко і безперешкодно.

Стати глядачем власного життя це означає вберегти себе від земних страждань.

Ніхто ніколи не дізнається, що могло статися.

Ніхто не має права закопувати свій талант у землю. Ніхто немає права упиратися у переконанні, що можна прожити життя, не погоджуючись ні на які поступки, упираючись рогом у свої принципи та високоморальні цінності, не враховуючи реальну дійсність. Деякий час це ще прокотить, але потім життя все одно виявляється сильнішим.

Роздають по картах, по десять на добу, та й то не всім –«як справи»,«не сумуй»,«люблю»; мені не потрібно, я це все не їм, я ледве все це терплю. Я взяла б«до біса» і«мені не треба чужих проблем», а ще«всі шанси дорівнюють нулю».

Все те ми робимо швидко, на ходу, метушучись і як би проковтуючи шматочки дорогоцінного життя, повторення якого, на жаль, не буде.

Послухай, живи, будь щаслива, усміхайся... хто знає, настане завтра чи ні...

Всі враження різко лягали їй у душу; нелегко давалося їй життя.

Тира знає цю молодь як свої п'ять пальців: усі вони вважають застарілим і безглуздим, отримувати гроші люблять, а працювати ні, захоплюються спортом та політикою, а до бавовни немає  жодного інтересу. Якби вони могли, то займалися б лише авіацією. Суцільно підкорювачі повітря, рекордсмени — на словах. Ні, панове, хто хоче літати, нехай спершу твердо стане обома ногами на землі і подивиться, чи це так просто, як здається.

Люди прагнуть грошей, коли вони помруть вони все втратять, а деякі просто сидять на диванах знаючи що вони помруть і спеціально не що не роблять.