Олександр Серафимович. Оповідання

І серед ночі, коли і будинок, і сад, і степ спали в мовчанні, раптом чітко і ясно дивилися сумні, спокійні очі, і гостра туга впивалася в серце ; він сідав на ліжку і починав боротися, бо хотів життя, а не туги, і спогадів, і смутку.

Цитата з книги Оповідання, автор Олександр Серафимович