Для того щоб захотіти померти, причини не потрібні. Причини потрібні для того, щоб хотіти жити.

Усі люди живуть, живлячись життям інших людей. Життям тих, хто загинув на війні. Життям тих, кого вбили за те, що вони виступали проти війни. Є люди, які поїдають чужі життя, не замислюючись. Є й такі, кому це приносить страждання.

Запам'ятайте – цей день обміну та поверненню не підлягає.

Ми народилися на землю не просто так, а треба щось зробити для всіх, а не тільки для себе.

Коли так любиш життя, коли так беззастережно в себе віриш, у ті рідкісні моменти, коли ця віра підводить, вислизає, починаєш страждати, як проклятий.

Саме собою життя нічого не означає до тих пір, поки не з'являється людина, яка намагається витлумачити її явища.

Життя моє зупинилося. Я міг дихати, їсти, пити, спати, і не міг не дихати, не їсти, не пити, не спати; але життя не було, тому що не було таких бажань, задоволення яких я б знаходив розумним. Якщо я хотів чогось, то я вперед знав, що задовольню чи не задовольню моє бажання, з цього нічого не вийде. Якби прийшла чарівниця і запропонувала мені виконати мої бажання, я не знав би, що сказати. Якщо є в мене не бажання, але звички бажань колишніх, у п'яні хвилини, то я в тверезі хвилини знаю, що це обман, що нічого бажати. Навіть дізнатися істину я не міг бажати, тому що я здогадувався, в чому вона  була. Істина була те, що життя є нісенітницею.

- Ось і допомагай після цього людям! Ото зі мною і розплатилися! Віддячили мені!
- Життя - справедлива штука! [ напис на плакаті у волоцюги ]
- Справедлива?! Роззуй очі!

Якщо подумати як слід, я не можу сказати, що у кохання взагалі є якась мета, тим вона й хороша. Секс може бути метою - у тому сенсі, що він дає тобі втіху, а іноді і веде до продовження роду, - а ось любов, як, за словами Оскара, і будь-яке мистецтво, абсолютно некорисна. Саме марні речі і роблять життя гідним, але також і небезпечним проведенням часу: вино, кохання, мистецтво, краса. Без них життя безпечне, проте особливої ​​витрати сил не заслуговує.

Якщо я хочу бути повністю живим, я маю прийняти свою обмеженість так само, як і свою свободу. Якщо я намагаюся знати про все і все робити, я приречений на те, щоб втратити розуміння того, з чим я справді можу впоратися. Я не можу знати все, зробити все, жити вічно. Я можу лише знати набагато більше, ніж знаю зараз, робити набагато більше, ніж роблю зараз, і жити більш повним та насиченим життям, ніж зараз.