З подібного самообману, що передбачає, що життя — це битва, яку можна програти кожну хвилину, зробивши лише один хибний хід, виникає пристрасть до регулярності. Люди звикають бути лише наполовину живими.
Смерть і холодна, і гаряча водночас. Смерть — це піт і кров. Смерть, на жаль, єдиний справжній спосіб, який доля вигадала, щоб постійно нагадувати нам, що існує життя.
Коли відсутня емоційна оцінка, проблема перетворюється на ситуацію, а її наслідки в результат. Серйозне ставлення до життя – найгірша стратегія із можливих.