Еріх Марія Ремарк. Життя в борг

На світі безліч декорацій, гра ніколи не припиняється, і той, хто бачив голі колосники у всій їхній жахливій наготі і не перелякався, той може уявити собі нескінченну кількість сцен з різними декораціями. Трістан та Ізольда ніколи не вмирали. Не вмирали ні Ромео і Джульєтта, ні Гамлет, ні Фауст, ні перший метелик, ні останній реквієм». Вона  зрозуміла, що ніщо не гине, все лише відчуває низку перетворень.

Докладніше

Вільям Голдінг. Володар мух

Ральф стояв і дивився на нього, як німий. На мить здалося — знову берег оповитий тими дивними чарами першого дня. Але острів згорів, як труха, Саймон помер, а Джек... З очей Ральфа бризнули сльози, його трясло від ридань. Він не стане їм противитися; вперше з того часу, як опинився на цьому острові, він дав собі волю, спазми горя, відчайдушні, нестримні, здавалося, зараз вивернуть його на виворот. Голос піднявся під чорним димом, що застелив острів, що гинув. Інші діти, що заразилися від нього, теж зайшлися від плачу. І, стоячи серед них, брудний, кудлатий, з неутертим носом, Ральф ридав над колишньою невинністю, над тим, як темна людська душа, над тим, як перевертався тоді на льоту вірний мудрий друг на прізвисько Хрюша.

Докладніше