Оговтавшись від інфаркту, Раневська уклала:
— Якщо хворий дуже хоче жити, лікарі безсилі.

Яку б справу ми не починали, час завжди здається невідповідним, і ніколи не буває абсолютно сприятливих обставин. Хто чекає ідеального випадку, так ніколи і не почне справи, а якщо і почне, то часто на нього чекає сумний кінець.

Все-таки люди, яким за сімдесят, мають свої переваги. Вони вже не так сильно ризикують своїм життям.

Звичайно, ти старієш, але решта — теж. Ти навіть віриш, у задоволеній своїй манері, що минулі роки зробили тебе трохи розумнішими. Життя здавалося цілком переносимим.
Але думати, що світ нешкідливий - це означає брехати собі, вірити в так звану визначеність, яка всього лише загальна помилка.

Коли нам здається, що ми беремо життя під контроль, значить, під контроль бере нас вона, не думаю, що ми самі щось вирішуємо, за нас все вже вирішено.

Тим, хто щасливий, колись писати щоденники, вони надто зайняті життям.

Боги дарували нам дві речі, які прикрашають наші дні від народження до смерті. Насолода переспати з жінкою, яка хоче з тобою переспати. І задоволення вбити чоловіка, який хоче тебе вбити.

Наше життя — як карусель — ми лише обертаємось у певному місці з певною швидкістю. Наше обертання нікуди не спрямоване. Ні вийти, ні пересісти.

Дуже сумне це заняття — думати про своє життя.

Життя вимірюється не кількістю вдихів і видихів, а кількістю тих моментів, коли від щастя захоплює дух.