Володимир Осипович Богомолов. Момент істини. У серпні сорок четвертого
Як би погано не йшлося, ніколи не подавай виду. Особливо стороннім. Тримайся бадьоро-весело. Тобі вовком вити хочеться, а ти: ля-ля, ля-ля - мовляв, життя прекрасне і дивовижне!
Як би погано не йшлося, ніколи не подавай виду. Особливо стороннім. Тримайся бадьоро-весело. Тобі вовком вити хочеться, а ти: ля-ля, ля-ля - мовляв, життя прекрасне і дивовижне!
Добро - те, що служить збереженню та розвитку життя, зло є те, що знищує життя або перешкоджає йому.
Ви можете начхати, куди хочете, але чи захочете ви, щоб на вас плював, хто хоче?
Задовольняйся тим, що маєш, радуйся порядку речей. Коли ти зрозумієш, що маєш усе в достатку, весь світ належатиме тобі.
Незалежно від доріг, які ми вибираємо, наша суть приведе нас до кінця.
Пам'ятай, що ніхто не знає, чи настане завтра. Живи зараз! Цієї секунди. Цієї миті!
Старимось, повніємо, опускаємось... Життя минає тьмяно, без вражень, без думок. Вдень нажива, а ввечері клуб, товариство картярів, алкоголіків, хрипунів, яких я терпіти не можу. Що хорошого?
Є кохання, яке заважає людині жити.
Конкретна мета спрощує життя.