Ворожнеча краще, ніж жаль.

Якщо мені судилося померти завтра, я не шкодуватиму. Я справді зробив усе, що міг.

Згодом починаєш жалкувати за всі скоєні тобою гріхи, і ще про кілька, яких не вчинила.

Ніколи не жалкуйте. Якщо це було добре, то це чудово, а якщо це було погано, то це досвід.

Шкодувати про кохання - значить, як і раніше, любити. Якщо не любиш – не шкодуєш.

Я хотів сказати, що кохаю тебе. Сама того не знаючи, ти стала моєю дороговказом. І це кохання не забере ніхто. Прошу, пообіцяй мені, що не будеш про мене сумувати, що б не трапилося, адже життя таке прекрасне. Я ні про що не шкодую, і ти не шкодуй. Це найголовніше!

Жаль - така непотрібна емоція!

Жалість до себе вбиває швидше, ніж куля. Лисиця, потрапивши в капкан, відгризає собі лапу. Птах летить на південь, незважаючи на втому та жахливі мозолі під крилами... Природі невідомі жалість та поблажливість. Якщо хочеш жити — навчися зневажати життя. Якщо хочеш перемагати — навчися зневажати біль. Якщо хочеш бути всім — навчися самозречення та самозаперечення. Хто відмовився від себе, робить крок  до себе. Хто відмовився від усього, стає господарем світу.

Чи шкодую я? Не знаю. Адже це був крок  у невідомість, який приваблював мене саме тому, що, крокуючи, я не знала, чи я ступлю на тверду землю. І не ступила. Не земля в мене під ногами, а пліт.

Смерть не страшна, а сумна та трагічна. Боятися мертвих, цвинтарів, моргів – гора ідіотизму. Потрібно не лякатися небіжчиків, а шкодувати їх та їхніх близьких. Тих, чиє життя перервалося, не давши зробити щось важливе, і тих, хто залишився вічно оплакувати тих, що пішли.