Жаль не виправдання для бездіяльності.

Без жалю немає  життя. Без жалю немає  Риму.

Я згадую свої слова, і замість них на думку приходять чудові, блискучі фрази, які варто було б вимовити.

— Іноді я шкодую, що тебе врятував від тієї кулі у Франції.
— Повір, іноді я й про це шкодую.

Логіка не знає жалості.

Тільки про дві речі ми шкодуватимемо на смертному одрі — що мало любили і мало подорожували.

— Мені було шкода, що ти не лишився.
— Мені теж було шкода... Тобто тепер мені шкода. Тепер я багато про що шкодую! О, Боже... Я шкодую... Жалкую, що не залишився, шкодую...

Більшість людей безсердечно ставляться до черепах, адже черепаше серце б'ється ще довго після того, як тварину вб'ють і розріжуть на шматки.«Але ж і в мене, — подумав старий, — таке ж серце, а мої ноги та руки такі схожі на їхні лапи».