Немов вітер у степу, мов у річці вода,
День пройшов — і назад не прийде ніколи.
Будемо жити, о подруга моя, справжнім!
Жаль про минуле — не варто.

Від жалості друзів ще нудніше на душі. Від жалості один крок  до зневаги.

…Жаль – природжена чеснота жінки, і чеснота, гідна всіляких похвал.

Шкода, що я такий!

Жаль приходять у всіх формах та розмірах. Деякі малі, як ми робимо щось погане з кращих спонукань. Деякі більше, як ми підводимо друга. Деякі з нас уникають болю жалю, роблячи правильний вибір. Деякі з нас не мають  часу на жаль, тому що ми дивимося в майбутнє. Іноді нам доводиться боротися з наслідками минулого, а іноді ми ховаємо наше співчуття за обіцянкою змінити своє життя. Але найбільше ми шкодуємо не про те, що зробили, а про речі, які не зробили. Про слова, що ми не сказали, які могли врятувати когось дорогого нам. Особливо коли ми бачимо темну бурю, що згущується над їхніми головами.

— Я міг би врятувати більше… Я міг би врятувати більше… Міг би врятувати більше… Міг…
— Завдяки Вам врятувалася тисяча людей… Подивіться на них…
— Якби я мав більше грошей… Я просадив стільки грошей, — Ви навіть не уявляєте …Якби я…
— Майбутні покоління будуть вам вдячні за все.
- Я так мало зробив...
- Ви дуже багато зробили.
— Ця машина, — Герц міг би купити машину… Навіщо я залишив її? Це ж… Десять чоловік… Десять чоловік… Ще десять чоловік… Цей значок — дві людини. Він із золота... Ще двоє людей. Вони не дали б мені двох, щонайменше одного. Ще одного можна було б урятувати. Ще одного… Одного… За це… Я міг би врятувати ще одного, ще одного… І я не зробив цього… Я не зробив цього…

Але найбільше мені шкода, що я не став боротися за нас, коли ти ніколи не здавалася.

Люди завжди знаходять причину пошкодувати в першу чергу себе, кохану, а не іншу людину, якій може бути несумірно важче.

Немає нічого гіршого, ніж дивитися в минуле і ворожити«що, якби»...

Щодня у сто разів, у тисячу разів, я жалкую все більше і більше. Навіщо я зустрів тебе? Чому саме тебе? Для мене ти людина для скарг, закидів та жалю. Жах, який я не хочу згадувати.