Він із соромом і жалем зазначив, що ображений на неї – адже вона  перестала бути мрією – і що він ніколи не вибачить собі цього жалю.

Людей ніщо так не бентежить, як клоун, що викликає жалість. Це все одно, якби вам подав пиво офіціант в інвалідному візку.

Я не шкодую ні про що, у моєму житті немає  місця для сорому.

Якщо ви зараз не дієте, то або у вас попереду невизначеність, або ви шкодуєте про щось.

Вона чудово вміла тиснути на жалість: життя навчило.

Я поклявся самому собі ніколи не шкодувати, ніколи не прагнути допомоги інших.

Жалість — почуття, яке найважче виносити від інших людей, особливо якщо справді подаємо привід до жалю. Їхня ненависть — зміцнюючий засіб, вона  надає сенсу твого життя, вона  надихає на помсту, але співчуття до нас вбиває нас, воно ще збільшує нашу слабкість. Це - вкрадливе зло, це - зневага під виглядом ніжності або образлива ніжність.

— Іноді, побачивши когось на відстані, починаєш фантазувати. А побачивши його поряд із собою, раптом починаєш шкодувати про все.

Чи так мені погано, наскільки себе шкода.

— Сем, я не менше за тебе хочу розрахуватися з Гадріелем. Але твоє життя дорожче. Знаєш, перебування людиною змінило моє ставлення не лише до їжі. Воно змінило моє ставлення до тебе. У сенсі тепер я розумію твої переживання.
- Це ти про що?
— Єдина людина, яка лажала ще частіше і крутіше, ніж ти... це я. І тепер я знаю, як це відчувати провину. Знаю, як це... Тепер мені відомо, як це шкодувати, Сем.