Скажіть добрі слова тим, хто дивиться на вас знизу вгору із захопленням, тому що ця маленька істота скоро виросте, і її вже не буде поряд з вами. Запам'ятайте і гаряче притисніть близьку людину до себе, тому що це єдиний скарб, який можете віддати від серця, і він не вартий жодної копійки.

— Може, я й жорстоку річ скажу, — вів далі Борис. — Але нам, мужикам, у цьому простіше. Ми в крові та муках не народжуємо. Сунув, вийняв і пішов. Звичайно, своя кров – це святе. Але за великим рахунком... жінки  - вони завжди до дитини ближче. А ми далі.
Видавши цю приголомшливу глибину філософську думку, Борис зробив театральну паузу. Затягнувся. І сказав:
— Ось тому, не відчуваючи глибинного, природного зв'язку зі своїми нащадками, ми, мужики, повинні розумом розуміти свої обов'язки. Виховувати, захищати… Жінка на інстинктах. Як тварина. Ми – від розуму. Як люди. То вже влаштувала це мати-природа!

Любляча сім'я – ось що важливе для дитини.

Таємниці неможливо зберігати у будинку, де є діти.

Діти чарівні. Діти завжди були сенсом життя. Ти закохуєшся, народжуєш дітей, потім вони виростають, закохуються та розмножуються. Це й було завжди метою життя. Вагітність. Нове життя.

А я хочу заміж і десятеро дітей. Тільки, розумієш, якщо хочеш встигнути народити десятьох, починати треба раніше.

Ні на ком так не помітний біг  часу, як на дітях.

У наш час люди дають дітям життя, але не збираються відповідати за них. Натомість вони виштовхують дітей у суспільство, а потім скаржаться на зростання злочинності чи безробіття.

Так, завдяки цьому чудовому порятунку в підвалі, я заново навчився чаклунству. Я продовжував слухати мамині історії на ніч, але вже замовляв сни собі сам, мешкаючи в них іншу реальність. І коли казка проривалася зі сну в мій день, я вже вмів багато чого. Наприклад, збирав золотий пилок з осіннього кленового листя і переплавляв його в золото. Все нові монетки я старанно начищав пастою ГОІ і милувався відблисками фантазії, що перетворила звичайні копійчані мідяки на золоті дублони, складені на піратську скриню. Тисяча чортів і барило рома! Мені було весело, коли скриня — порожня коробочка від сірників, — наповнювалась монетами. О, яка це була радість! Надходила черга нової казки, пофарбованої в золотисто-руді тони. Осінь була будь-якої пори року, бо все золоте було нерозмінним багатством усередині мене. І це багатство ніхто не міг забрати - так само, як неможливо відібрати у дитини мрії або у дорослого бажання бути щасливим. У будь-якому віці можна бути чарівником. Дорослому для цього потрібно хоча б на якийсь час перетворитися на дитину, а дитині — не пускати в себе«дорослі» страхи. Дорослі часто бояться звільнення з тривог, породжених життєвою суєтою. Ці тривоги здавлюють нескінченну душу, заганяють її в клітку — хай навіть із чистого золота — змушують страждати, але поступово душазвикає до неволі, як пташка до своєї клітини. Звикає до клітини і душа. І коли її випускають на волю, вона  боїться зробити перший крок. Свобода їй здається клітиною, а тюремна кліть – свободою. Дорослому найважче стати чарівником. Майже неможливо. Тільки в очищене серце може з'явитися цей дар.

Але повне роз'яснення дає нам психоаналітичне дослідження, що показує, що багато, можливо навіть більшість, і, принаймні, найбільш обдаровані діти приблизно з третього року життя переживають період, який можна назвати періодом інфантильного сексуального дослідження. Допитливість прокидається у дітей цього віку, наскільки ми знаємо, не сама собою, але прокидається враженням важливого переживання, як, наприклад, народженням сестрички, – небажаним, оскільки дитина бачить у ній загрозу його егоїстичним інтересам. Дослідження прямує на питання, звідки з'являються дітиЯкраз так, ніби дитина шукала способів і шляхів попередити таке небажане явище. Таким чином, ми з подивом дізналися, що дитина відмовляється вірити даним їй поясненням, наприклад, енергійно відкидає повну міфологічного сенсу казку про лелеку, що починаючи з цього акта недовіри він наголошує на своїй розумовій самостійності ; він почувається часто у незгоді зі старшими і їм, власне кажучи, ніколи більше не прощає, що в пошуках правди він був обдурений. Він досліджує власними шляхами, вгадує перебування дитини в утробі матері і, виходячи з власних статевих відчуттів, будує свої судження про походження дитини від їжі, про її народження через кишечник, про важко осяжну роль батька, і він вже тоді передчуєіснування статевого акту, який представляється йому як щось зловмисне та насильницьке.