Любов батьків до дітей сильніша, ніж дітей до батьків. Батьки можуть не любити один одного, але жити разом заради дітей, а діти можуть кинути батьків заради любові до випадкової людини.

Вона сідає на підлогу, чистить калоші і думає, що добре було б засунути голову у велику, глибоку калошу і подрімати в ній трошки... І раптом калоша росте, пухне, наповнює собою всю кімнату...

Коли в тебе народжується дитина, ти маєш звикнути до того, що з цього дня твоє серце б'ється в інших грудях.

Ми всі переживаємо за своїх дітей.

Робота почекає, поки ти показуєш дитині веселку, а ось веселка не чекатиме, доки ти закінчиш роботу.

Наші діти зводять нас з розуму і рятують від божевілля.

Батьки вважають, що живуть заради дітей. Але при цьому вважають нас продовженням себе. І намагаються прищепити нам свої звички та погляди на життя. Їм боляче від того, що ми опиняємось не такими, якими вони хочуть нас бачити.

Згадайте свою молодість. Але, допомагаючи своїм дітям, вимагайте, щоб вони самі собі допомагали. Вони не будуть ні твердого характеру, ні сили волі, якщо вони не навчаться долати перешкоди. Птах годує пташенят з дзьоба і при цьому вчить їх літати самостійно.

Чути, як твоя маленька дитина зригує - це найщасливіший момент у житті. Це момент, від якого отримуєш найбільше задоволення.

Я чула про те, щоб просто взяти, відрізати все і піти геть від дитини. Не можу собі уявити. Як на мене, краще померти.