Невже ми майбутнього позбавлені
І немає кінця ганьби?
Поки я живий, до тебе звернені
Мої вірші, хворе покоління, -
У них предків голос докору.
Земля, що топчеш ти, зберігає руїни
Найдавніших капищ. Так поглянь хоч раз
На статуї, сувої та картини!
Але якщо дух згас,
Не тобі країна з такою долею.
Іди та пошукай притулок скромніше.
Їй краще бути вдовою,
аніж малодушних вирощувати чоловіків.
На світі є дві могутні сили: шабля і дух. Зрештою, дух перемагає шаблю.
Розвиток людського духу неможливий без нового досвіду.
Це тільки в безглуздих романах пишуть, ніби дух зламати не можна. Я знав прекрасних людей, яких перетворювали на скотину, що реве від болю. Майже будь -який опір можна зламати, потрібен лише час та відповідні інструменти.
Велич духу не обов'язково супроводжує тілесну силу. Скоріше навпаки. Духовна сила часто буває укладена в тендітну, незграбну оболонку. А тілесна доблесть нерідко супроводжується внутрішнім безсиллям.
Тільки романах зустрічається дешева фраза у тому, що дух не зломити. Я знав добрих людей, які були здатні лише на одне — вити як звірі. Зламати можна майже будь-який опір. Для цього потрібні лише достатньо часу та випадок.
Що ж, варто було довести тіло і розум до такого жалюгідного стану, щоб дізнатися нарешті нищівну силу власного духу.
Вір багато, а дух один. І в тобі, і в мені, і в ньому. Значить, вір кожен своєму духові, і ось будуть усі з'єднані. Будь усякий сам собі, і всі будуть самотньо.