- Я вже не самотній. Мені подобається!
- Зараз подобається. Ти ніби поїхав відпочивати на Таїті. Сонце поки не палить шкіру, а гладить. Ти багато спиш, і москіти не заважають. Але варто лише оселитися там, і все зміниться. Так що йди у свій світ і насолоджуйся спогадами. Не роби дурниць. Майже всі ми тут самотні... Якщо дуже пощастить, ми забираємо з собою в могилу лише кілька щасливих моментів.

Душа людини, особливо дитини, нагадує колодязь – глибока криниця з чистою водою. І коли якась думка дуже не приємна людині, він ховає її в ящик і кидає в колодязь, на дно. Він чує сплеск - і неприємної думки як не бувало. Але вона лишається. Навіть найглибша криниця має дно, і, якщо щось зникає з очей, це не означає, що воно дійсно зникло. Ящики, в яких укладені погані думки і почуття, гниють, і ця гнилизна може отруїти всю воду і зробити людину божевільною.

Якщо людина залишається багато часу на роздуми — це вірний шлях до катастрофи.

В основному ми висловлюємо один одному дуже причесані думки. Насправді ж усередині мислимо набагато простіше, жорсткіше і відвертіше. І ось ці наші жорсткі прості думки – і є наші справжні думки та наше серце.

Огидне почуття, коли здається, що ось-ось зловиш думку за хвіст, а вона, посміхаючись, тікає...

Так, ви маєте рацію, таку ніч не можна проспати в ліжку. Уявіть собі, скільки щасливих думок душиш ковдрою, коли спиш один у своєму ліжку, і скільки нещасних снів зігріваєш ним.

Коли людиною володіє одна думка, вона знаходить її у всьому.

Я відчуваю огиду до тих, хто вважає мудрістю повторення чужих думок; хто думає, що непокора є сміливість, а викриття чужих таємниць — правдивість.

Краще ходити з порожньою головою, ніж борсатися в каші з недодуманих думок.

Ідея — людська думка, зодягнена в логічну шахову форму.