Перше, що привертає увагу читача і, ймовірно, є найважливішою, хоча часто несвідомою, підставою для створення вірша — це думка або, точніше, образ, бо поет мислить образами.

Більшість людей не люблять, коли їм нагадують про неприємне. Начебто, якщо про щось не думати, це тебе не торкнеться.

Немає більш болісного покарання для людини, зануреного у важкий роздум, ніж необхідність перебувати у вирі веселості та розгулу, що настільки не відповідає його почуттям.

Ну гаразд, ну гаразд. Ти зможеш, ти зможеш. А! Що зробив Він Дизель? Без жалю, без страху. Без жалю, без страху. Без жалю, без страху! Ні! О! Я жалкую і мені страшно!

Ви просто подумайте про щось хороше, ваші думки зроблять вас легкими і ви злетите.

Адам Сміт вважав, що найкраще, коли кожен член групи діє у своїх інтересах. Це не вся правда … Насправді, результат буде оптимальним, якщо кожен член групи зробить якнайкраще для себе та для інших.

Краса починається з душі, а душа з думок.

Людина так нещасно влаштована, що, якщо їй нічим відволіктися від думок про себе, вона негайно занурюється в глибокий сум.

Люди часто забувають, що брешуть ротом, а правду кажуть очима. Приведіть людину, яка щось сховала, в окрему кімнату і запитайте, де вона це сховала. Він скаже, що нічого не знає, що взагалі нічого не ховав, але майже завжди погляд його буде спрямований на«схованку». І зараз я знаю, що батько пильно спостерігає за мною і чекає, куди я подивлюсь і що відповім.

Усі мої думки – одна. Тому що я ніколи не переставав думати.