Літні друзі розтануть, що літній сніг, але зимові друзі – друзі навіки.

Є така варіація на тему людини, що називається«заклятий друг».

Деколи ми так зайняті ворогами, що забуваємо про друзів.

Друзі можуть допомогти людині. Справжній друг — той, хто не заважає тобі бути абсолютно вільним, бути самим собою — і, головне, відчувати. Або не відчувати. У будь-який час ти почуваєшся поруч із ним чудово. Це результат істинного кохання — він дозволяє людині бути тим, хто вона насправді… Більшість людей люблять тебе таким, яким ти здається… Приймаючи їхнє кохання, ти зберігаєш вдавання, ти граєш. Ти починаєш любити своє вдавання... Це правда, ми обмежені рамками примарних законів, і це сумно, що людизвикають до свого іміджу – вони виростають, закріплені кожною своєю маскою. Вони люблять свої ланцюги. Вони забувають про те, які вони насправді. А якщо ти намагаєшся щось нагадати їм, вони починають ненавидіти тебе за це, бо розуміють, що ти намагаєшся вкрасти у них найдорожчу річ.

Справжня дружба не знає заздрості.

Не спостерігаю в моїй дворнязі тупості, якою пригнічують мене друзі-неандертальці.

Адже, поки не з'явиться ворог і не опинишся перед небезпекою, не можна до кінця оцінити дружбу.

- Ваш друг ненормальний?
- Ні, просто хам, але сплутати не складно.

Дружба та довіра не купуються і не продаються.

— Ти залишаєш мене, так?
— Залишаю? У сенсі кидаю? Ні, я...
- Так! Ти залишаєш мене!
— Я обіцяю...
— Ти ненавидиш мене!
— Ну, це...
— Ти мене завжди ненавиділа, а тепер кидаєш тут одного...
— Слухай, я не стала б кидати... машину. Або кішку...