«Ні, – швидко сказав він. – Тільки не це. Залишитися друзями? Розвести городик на лаві згаслих почуттів? Ні, це не для нас з тобою. Так буває тільки після маленьких інтрижок, та й то виходить досить фальшиво. Любов не плямують дружбою. Кінець є кінець. »

— Навіщо ти це зробив? Ти ж сам міг загинути?

— В нас так прийнято. Допомагати один одному.

Ви можете протягом двох місяців завоювати більше друзів, цікавлячись іншими людьми, ніж придбали б за два роки, намагаючись зацікавити інших людей своєю особливістю.

Мені достатньо того, що я можу захистити своїх друзів. Заради них я навіть готова проміняти свою силу на слабкість.

Напевно, деякі люди повинні залишатися з тобою на все життя, а інші просто з'являтися і йти.

Як можна бути неправим, допомагаючи другові?

Багато людей не зможуть зрозуміти тебе, але ти повинна триматися за тих, хто тобі дорогий, і намагатися щосили заради них. Якщо так зробити, то якось у тебе буде сотня друзів!

Це дуже сумно, коли забувають друзів. Не в кожного був друг. І я боюся стати таким, як дорослі, яким ніщо не цікаве, окрім цифр.

У світі достатньо суддів. А друг створений для того, щоб прийняти тебе.

Сніжок в обличчя — безперечно ідеальний початок вірної дружби.