— У тебе... дуже гарна пам'ять, — говорю я, запинаючись.

— Я пам'ятаю все, що пов'язано з тобою, — відповідає Піт, прибираючи мені за вухо пасмо, що вибилося. — Це ти ніколи не звертала на мене уваги.

— Натомість тепер звертаю.

— Ну, тут у мене мало конкурентів. Мені знову хочеться неможливого: сховатися від усіх, закрити віконниці. Під вухом чую шипіння Хеймітча:«Скажи це! Скажи!» Я ковтаю грудку в горлі і кажу:

— У тебе скрізь мало конкурентів.

На перевірку дружби ми витрачаємо роки, а коханців ми міняємо щомісяця, чому ми так низько стали цінувати стосунки між людьми?

Чоловіки та жінки не можуть бути друзями. Можливість сексу завжди постає на їхньому шляху.

І я гадаю, що вони зрозуміли. Чи не щось конкретне. Просто зрозуміли. І, думаю, це все, що може бути потрібне від друзів.

... людина, до якої можна прийти в гості серед ночі і отримати не відро киплячої смоли з вікна, а, навпаки, кухоль гарячого вина та ковдру, — це така коштовність, з якою я добровільно не розлучуся. Примусово, втім, теж не розлучуся, битимуся, як лев.

Друзів я випробував своїх, і знатних, і найпростіших:

Не вірний з них жоден і сповнений підступності будь—який.

Кохання – еволюція справжньої дружби.

Ті, хто зник, не були друзями.

— Самотність — усе, що маю. Самотність мене захищає.

— Ні, людей захищають друзі.

Коли між друзями руйнується міст спільних їм ідей і згасає дружба — це ще більш непоправно, ніж любов, що зникає.